Як правильно зробити димохід для котла в приватному будинку?

У приватних будинках з котлами для опалення встановлюють димарі для відводу газів. Традиційні цегляні конструкції залишаються популярними, проте все частіше використовуються сучасні сталеві та керамічні системи. Про це докладніше поговоримо у даній статті.

Як обрати димар для котла?

Вибір димоходу залежить від типу котла та характеристик димових газів. Для котлів на твердому паливі ідеально підходять цегляні димарі, а для газових чи сучасних піролізних котлів краще використовувати керамічні або сталеві варіанти.

Цегляні димарі для твердопаливних котлів

Традиційні димарі з цегли приваблюють своєю вартістю та здатністю витримувати високі температури. Вони добре справляються із загорянням сажі, але мають і певні недоліки:

• Маса та монтаж: Цегляна конструкція є досить важкою і потребує встановлення на міцний фундамент чи перекриття. Її зведення потребує професійних навичок, тому роботу краще довірити кваліфікованим спеціалістам.
• Шорсткість поверхні: Нерівні стінки сприяють накопиченню сажі, а прямокутна форма ускладнює очищення.
• Конструкція: Димар викладають із повнотілої керамічної цегли з товщиною стінок не менше 120 мм. Канали мають відповідати розмірам цегли, наприклад, 140×140 мм чи 140×270 мм.

Для уникнення охолодження газів димар бажано розташувати у внутрішній стіні будинку. Частини конструкції, що проходять через неопалювані приміщення, утеплюють мінеральною ватою.

Обмеження для цегляних димоходів

Цегляні димоходи ефективно працюють лише з котлами, де температура димових газів залишається високою. При використанні сучасних газових, піролізних чи пелетних котлів у режимі низької інтенсивності горіння на стінках утворюється конденсат, що з часом руйнує конструкцію. Для таких випадків у цегляний канал рекомендується вставляти сталеві або керамічні труби.

Керамічні димарі: універсальне рішення

Керамічні димоходи підходять для будь-яких котлів. Вони стійкі до високих температур і агресивних хімічних речовин. Гладка внутрішня поверхня і кругла форма сприяють легкому очищенню.

• Конструкція: Димар складається з керамічних труб довжиною 600–1000 мм, утеплювача та бетонної оболонки. У місцях контакту з іншими конструкціями передбачена вентиляція.
• Типи: Для твердопаливних котлів підходять труби, стійкі до температур 600–650 °С, а для газових — з робочою температурою до 450 °С.

Керамічні димарі довговічні, проте потребують професійного монтажу.

Металеві димоходи: простота монтажу

Сталеві труби найчастіше використовують для газових котлів. Вони виготовляються з нержавіючої сталі, що витримує температуру до 450 °С, або з жаростійкої сталі для твердопаливних котлів.

• Переваги: Металеві димарі легкі, зручні у монтажі, не потребують фундаменту чи спеціальних каналів.
• Недоліки: Термін служби сталевих конструкцій менший, ніж у керамічних чи цегляних, а їх вартість зазвичай вища.

Металеві димарі легко збираються з готових елементів і швидко очищуються.

Особливості коаксіальних систем

Для газових котлів із закритою камерою згоряння популярними є коаксіальні димарі. Вони мають конструкцію "труба в трубі", де по одній трубі видаляються гази, а по іншій надходить свіже повітря. У холодному кліматі такі системи можуть обмерзати, тому перевагу варто надавати димарям із двома окремими каналами.

Як правильно обрати димохід для котла в приватному будинку?

Для правильного вибору димоходу для котла в приватному будинку необхідно врахувати умови його експлуатації та параметри димових газів, які визначаються типом опалювального котла і видом використовуваного палива.

Основні критерії вибору димоходу:

1. Температура димових газів.
   Робоча температура димоходу повинна відповідати або перевищувати температуру газів, що відводяться від котла під час його роботи в стандартному режимі.

2. Тиск газів у димоході.
   Димоходи розробляються для роботи:

   • при природній тязі (розрідження в трубі);
   • з примусовим відведенням продуктів згоряння (надлишковий тиск у трубі);
   • універсального типу, що підходять для обох випадків.

3. Наявність конденсату.

   • Сухі димоходи працюють без утворення конденсату.
   • Конденсатні димоходи обладнані конденсатозбірниками та відводами для вологи, що осідає на стінках труби.

4. Корозійна стійкість.
   Цей параметр залежить від вмісту сірки в паливі, яке використовується в котлі. Димоходи поділяються на три класи:

   • 1 клас: для газових котлів.
   • 2 клас: для дровяних котлів і котлів на рідкому паливі з низьким вмістом сірки (до 0,2%).
   • 3 клас: для котлів на вугіллі, торфі або рідкому паливі з високим вмістом сірки (понад 0,2%).

5. Стійкість до займання сажі.
   Димоходи можуть бути стійкими або нестійкими до займання сажі. У разі її займання температура в трубі може короткочасно досягати 1000 °C.

6. Безпечна відстань до горючих матеріалів.
   Відстань між зовнішньою оболонкою димоходу та легкозаймистими конструкціями будинку повинна відповідати технічній документації. У разі неможливості дотримання цієї відстані необхідно забезпечити додатковий захист конструкцій.

На кожному елементі димохідної системи виробники повинні вказувати маркування. Воно містить основні характеристики, такі як температура газів, тиск, стійкість до конденсату, корозійна стійкість, допустима відстань до горючих матеріалів тощо.

Особливості роботи димоходу:
Димохід повинен забезпечувати відведення певного об’єму газів з котла за одиницю часу. Переміщення газів у трубі може бути:

• Природним, завдяки тязі;
• Примусовим, з використанням механічного обладнання.

Розміщення димоходу на даху

При сильному вітрі навколо даху та інших конструкцій будівлі утворюються зони розрідження та підвищеного тиску, подібно до того, як це відбувається біля крила літака. Розташування цих зон постійно змінюється залежно від напрямку та сили вітру.

Якщо верхня частина димової труби (оголовок) потрапить у зону розрідження, тяга у димоході посилюється. Проте, якщо оголовок розташовується в зоні підвищеного тиску, це може призвести до ослаблення тяги або навіть її реверсії. У такому разі димові гази можуть повернутися в будинок, створюючи небезпеку для мешканців.

Як зменшити вплив вітру на димохід?
Щоб уникнути негативного впливу вітру на роботу димохідної системи, верхню частину труби слід розміщувати на визначеній висоті над дахом.

Мінімальні відстані димоходу від даху:

1. Плоский дах (кут нахилу менше 12°):
   Оголовок повинен підніматися на визначену висоту над рівнем даху, залежно від рекомендацій виробника.

2. Скатний дах (кут нахилу понад 12°):

   • Якщо оголовок розташований ближче 1 м від гребеня даху, його висота повинна бути достатньою для уникнення зони підвищеного тиску.
   • Якщо оголовок знаходиться далі ніж 1 м від гребеня, висота визначається за кутом нахилу ската та іншими факторами.

3. Поблизу перешкод (стіни, виступи, високі конструкції):
   Димова труба має бути виведена на таку висоту, щоб уникнути впливу зон тиску або реверсії тяги.

Правильне розташування димаря забезпечує стабільну тягу, ефективну роботу опалювального обладнання та безпеку у приміщенні.

Важливі рекомендації:

• У технічній документації котлів зазвичай зазначають мінімальні розміри димоходу та вимоги до димохідної системи.
• Спочатку оберіть котел, а потім підбирайте відповідний димохід.
• Для котлів, встановлених у мансардах, краще використовувати сталеві димоходи. Вони легкі та не потребують додаткового посилення перекриття.
• Вибір котла, димоходу та точний розрахунок розмірів димоходного каналу краще доручити фахівцю.

Порада:
Котел і димохід необхідно вибрати ще на етапі планування будинку, щоб передбачити необхідні конструктивні зміни.

Вибір димоходу залежить від типу котла, температури димових газів і умов експлуатації. Традиційні цегляні димарі підійдуть для твердопаливних котлів, а для сучасних моделей доцільно використовувати керамічні або сталеві системи. Правильний монтаж і обслуговування гарантують тривалу та безпечну експлуатацію.